slider-mobile

Цікаві моменти у сфері медичного права.

            Чи має право роботодавець не доплачувати лікарю за категорію (кваліфікацію) під час перебування останнього на посаді лікаря без категорії, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку?

Відповідно до п. 1.4 Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України 05.10.2005 р. № 308/519 (далі за текстом «Умов»), розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії, робітникам - кваліфікаційного розряду у межах діапазону, визначеного для цих посад (професій) Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників і відображаються у тарифікаційному списку. Оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), або в залежності від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених діючим законодавством. Заробітна плата працівника граничними розмірами не обмежується.

У п. 1.6 Умов передбачено, що конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати. У п. 1.7. Умов визначено, що зміни розмірів посадових окладів, підвищень, доплат та надбавок, що визначають заробітну плату працівників, проводяться з моменту (з дня):

-призначення на посаду фахівця відповідної кваліфікації;

-присвоєння кваліфікаційної категорії, розряду, почесного звання, наукового ступеня;

Днем присвоєння (присудження) кваліфікаційної категорії є дата наказу відповідного органу (закладу, установи) про затвердження рішення атестаційної комісії.

Згідно з абз. 5 п. 2.4.1 Умов, однією з умов підвищення посадових окладів є наявність кваліфікаційної категорії, зокрема медичним та фармацевтичним працівникам посадовий оклад установлюється з урахуванням кваліфікаційної категорії за умови їх роботи за тією спеціальністю, за якою присвоєно кваліфікаційну категорію.

Отже, якщо відсутні будь-які інші застереження щодо здійснення доплати за кваліфікаційну категорію, відтак, позиція керівництва закладу охорони здоров’я не доплачувати за кваліфікаційну категорію з підстав перебування на посаді лікаря без категорії є неправомірною.

Звертаю Вашу увагу, що згідно з п. 1.9. Умов, керівник закладу, установи несе відповідальність за своєчасне та правильне визначення розміру заробітної плати працівників відповідно до чинного законодавства. При встановленні факту неправильної оплати праці керівник закладу, установи зобов'язаний вжити заходів щодо негайного виправлення помилок та виплати працівникові належної йому суми за весь час неправильної оплати, а також визначити ступінь дисциплінарної та матеріальної відповідальності осіб, безпосередньо винних у цьому.

Які вимоги ставляться до оформлення кутка споживача в закладах охорони здоров’я?

Правила наповнення та обсяги інформації, що повинні міститися у кутку споживача у закладах охорони здоров’я визначено в п. 19 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 285 від 2 березня 2016 р., зокрема, суб’єкт господарювання за кожним місцем провадження медичної практики розміщує в доступному для споживача місці:

1) копію ліцензії (у разі отримання ліцензії на паперовому носії);

2) інформацію про:

- режим роботи ліцензіата;

- медичних працівників, які працюють у закладі охорони здоров’я, із зазначенням прізвища, імені, по батькові, посади, а також про наявність кваліфікаційної категорії. Фізична особа - підприємець зазначає інформацію про спеціальність (спеціальності) найманих фахівців та наявність кваліфікаційної категорії;

3) перелік медичних послуг із зазначенням їх вартості відповідно до заявлених спеціальностей і видів медичної допомоги.

Заклад охорони здоров’я також розміщує копію акредитаційного сертифіката (за наявності).

За наявності у структурі закладу охорони здоров’я лабораторії розміщується копія свідоцтва про атестацію лабораторії (у разі здійснення атестації до 31 грудня 2015 р.) або копія свідоцтва про сертифікацію лабораторії (у разі проведення сертифікації після зазначеної дати).

Куток споживача повинен розміщуватися на видному та доступному для пацієнтів місці! Найчастіше куточок споживача оформляється у вигляді стенду, однак законодавством саме такий спосіб подачі та розміщення інформації чітко не регламентований. Тому не є порушенням розміщення інформації для споживача й у Папці споживача, яка також повинна знаходитися на видному та доступному для пацієнтів місці. У Папці можна розмістити більш повну та додаткову інформацію.

 

Які дії повинен вчинити медичний працівник при надходженні у відділення пацієнта без документів, які підтверджують його особу?

Відповідно до п. 8 Порядку госпіталізації пацієнтів бригадами швидкої медичної допомоги у лікувально-профілактичні установи, затвердженого Наказом МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р., усі пацієнти, які доставлені до лікувально-профілактичного закладу бригадами або звернулись самостійно, підлягають обов'язковому прийому черговим медичним персоналом приймального відділення/відділення невідкладної медичної допомоги незалежно від місця проживання, реєстрації, наявності чи відсутності документів, що засвідчують особу пацієнта. Згідно з п. 8 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 001/о «Журнал обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації», затвердженої Наказом МОЗ України № 110 від 14.02.2012 р., прізвище, ім’я та по батькові хворого записується згідно з паспортних даних або зі слів хворого чи особи, яка супроводжує хворого, а в історії хвороби потрібно вказати, що інформація записана зі слів пацієнта. У випадку якщо пацієнт знаходиться в непритомному стані, реєстрація його відбувається зі слів супроводжуючих осіб або за наявними документами. Якщо їх немає, у приймальному відділенні докладно записують його зовнішні дані та прикмети, ці відомості передають телефоном до поліції. У всіх документах, до встановлення особи, пацієнт проходить, як «невідомий».

 

Чи зобов’язані лікарі та медичні сестри подавати електрону декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік?

 Насамперед слід зазначити, що дія Закону України «Про запобігання корупції» поширюється на посадових осіб юридичних осіб публічного права (підпункт «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції») та на осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (підпункт «б», «в», п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»).

Посадовими особами юридичних осіб публічного права є головні лікарі, їх заступники, завідувачі відділень, лабораторій, служб, головні медичні сестри та інші, які працюють у лікувальних закладах державної та комунальної форми власності, одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету і прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 45 розділу VII Закону України “Про запобігання корупції” особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Однак відповідно до ч. 5 статті 45 Закону України “Про запобігання корупції” дія розділу VII цього Закону не поширюється на посадових осіб закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері соціального обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, охорони здоров'я (крім керівників закладів охорони здоров'я центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, міст Києва та Севастополя) рівня), освіти (крім керівників вищих навчальних закладів та їх заступників), науки (крім президентів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, перших віце-президентів, віце-президентів та головних учених секретарів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, інших членів Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук, обраних загальними зборами Національної академії наук України та національних галузевих академій наук відповідно, керівників науково-дослідних інститутів та інших наукових установ), культури, мистецтв, відновлення та збереження національної пам'яті, фізичної культури, спорту, національно-патріотичного виховання, військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також військових посадових осіб з числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб рядового складу, військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військовослужбовців молодшого офіцерського складу військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, крім військовослужбовців, які проходять військову службу у військових комісаріатах.

Таким чином, лікарі та медичні сестри, на відміну від головних лікарів, не зобов’язані щорічно подавати електронну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за минулий рік.

 

Чи мають право медичні працівники, які є інвалідами ІІІ групи на безкоштовне санаторно-курортне лікування?

Інваліди ІІІ групи мають право на оздоровлення, забезпечення санаторно-курортними путівками та вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю лікування – за рахунок коштів, передбачених Мінсоцполітики (п. 2. Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами  з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад» від 22 лютого 2006 р. № 187 (далі – Постанова КМУ № 187).

Відповідно до ч. 3 п. 3 Постанови КМУ № 187, працюючі особи та особи, що не досягли встановленого законодавством пенсійного віку, забезпечуються путівками за місцем основної роботи або за місцем обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у містах, м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органах міських рад на підставі довідки з місця роботи про те, що їм не видавалася безплатна путівка протягом попереднього року (для осіб, що забезпечуються путівками один раз на два роки, - протягом двох попередніх років).

Згідно з п. 5 Постанови КМУ № 187, путівки видаються з урахуванням пільг, передбачених законодавством в порядку черговості у міру надходження путівок. Якщо Ви бажаєте отримати путівку, Вам необхідно подати заяву та медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/о. Інваліди загального захворювання забезпечуються путівками строком на 18-21 день в порядку черговості в міру надходження путівок. Закупівля та забезпечення путівками здійснюється в межах коштів, передбачених на зазначену мету у державному бюджеті на поточний рік

 

Як слід поводитися медичному працівнику при намаганні інших осіб передати подарунок або іншого виду неправомірну вигоду?

Згідно з п. «а» ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», лікарі є суб’єктами, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції». Тому, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції», зазначеним особам забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:

1) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», особи, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів:

1) відмовитися від пропозиції;

2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;

3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;

4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

У випадку неправомірного виявлення у робочому кабінеті майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунком, згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», особи зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації. Про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка, складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником або керівником відповідного органу, підприємства, установи, організації. У разі якщо майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок виявляє особа, яка є керівником органу, підприємства, установи, організації, акт про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка підписує ця особа та особа, уповноважена на виконання обов’язків керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації у разі його відсутності

 

Чи можна провести психіатричний огляд особи без її згоди?

Згідно із ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність або інші особи. Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи від звернення до лікаря-психіатра. Тобто, перед тим як подати заяву, необхідно запропонувати особі пройти психіатричний огляд і в разі відмови, вказати про це в заяві.

Відповідно до абз. 6 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», в невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих заява про психіатричний огляд особи може бути усною. У цих випадках рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди приймається лікарем-психіатром самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно.

У випадку, якщо надані дані про необхідність огляду вважатимуться недостатньо вагомими для припущення наявності в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, виникає право подати письмову заяву, що міститиме відомості про необхідність проведення психіатричного огляду. Після цього лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду.

Звертаю увагу, що умисне подання заяви про психіатричний огляд особи, що містить завідомо неправдиві або неточні відомості щодо стану психічного здоров'я цієї особи, тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з п. 5 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 15.04.2008 р. № 199 «Про затвердження Порядку застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу», серед осіб, які можуть застосовувати методи психологічного і психотерапевтичного впливу як професійну діяльність, визначено: п.п. 5.3. Лікар-психотерапевт - фахівець, який має повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина», спеціалізацію за фахом «Психотерапія». Відповідно до п. 6.3. цього Наказу, обсяг застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу як професійної діяльності лікаря-психотерапевта становлять: діагностика, лікування, профілактика, реабілітація розладів психіки і поведінки, кризових станів, соматичних розладів, в походженні яких провідним чинником є психологічний. Отож, лікар-психотерапевт має право ставити діагноз пацієнту з психосоматичними розладами.

 

Чи можна лікаря, який не працював понад 3 роки за конкретною лікарською спеціальністю, допускати до медичної практики?

Відповідно до п. 2.1. Наказу МОЗ України № 359 від 19.12.1997 р. «Про подальше удосконалення атестації лікарів», особи, які не працювали більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, та особи, які своєчасно не пройшли атестацію на кваліфікаційну категорію …не можуть займатися лікарською діяльністю з цієї спеціальності без попереднього проходження стажування у порядку, передбаченому наказом МОЗ України від 17.03.1993 р. № 48.

Згідно з п. 3 Наказу МОЗ України від 17.03.1993 р. № 48 «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності», направлення лікарів на стажування здійснюється відділом охорони здоров'я, управліннями охорони здоров'я обласних державних адміністрацій. Термін стажування від одного до шести місяців визначається лікарю у кожному випадку окремо органом охорони здоров'я, що направляє його на стажування. Пунктом 4 вищенаведеного Наказу, передбачено, що після закінчення стажування лікарі проходять атестацію на визначення знань та практичних навиків. Лікар, який успішно пройшов атестацію на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням (підтвердженням) звання «лікар-спеціаліст», закладом освіти видається сертифікат встановленого зразка.

 

Чи можна розпочати роботу за фахом у випадку відсутності стажу роботи за відповідною лікарською спеціальністю?

У п. 1 розділу «Професіонали в галузі лікувальної справи (крім стоматології)» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуск 78 «Охорона здоров’я», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України № 117 від 29 березня 2002 р. закріплено кваліфікаційні вимоги до лікаря, а саме:

- наявність повної вищої освіти (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина»;

- спеціалізація за певною спеціальністю медичного профілю (інтернатура, курси спеціалізації);

- наявність сертифіката лікаря-спеціаліста;

- без вимог до стажу роботи.

Отже, у випадку відсутності стажу роботи за відповідною лікарською спеціальністю, але за умови дотримання кваліфікаційних вимог, лікар має право обіймати посаду в закладі охорони здоров’я.

 

Чи має право донор крові отримати додаткові вихідні дні за місцем праці?

            Відповідно до абз. 1 ст. 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів», у день давання крові та (або) її компонентів, а також у день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку.

            Згідно з абз. 2 ст. 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів», після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, у тому числі в разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.

            У разі, коли за погодженням з керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день давання крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку.

            Відповідно до абз. 6 ст. 9 цього Закону, підставою для надання зазначених пільг є довідки, видані донору за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або) її компонентів.

 

Директор АБ «О.Троценко»

адвокат Троценко Ольга Вікторівна

statiy-mobile

Degusto.zone
Degusto.zone